Володимир Сидоренко

Художні вироби зі шкіри

Творчі новації: образ та форма

Творчість Володимира Сидоренка у контексті розвитку декоративно-ужиткового мистецтва Львова кінця ХХ століття

Вияв етнопсихологізму у творчості українських митців зазнав у ХХ столітті суттєвих деформацій під впливом соціально-політичних катаклізмів та передусім перебуванням у складі тоталітарної радянської формації. Однак, очікуваний крах системи не став очікуваним початком моментального відродження національного мистецтва, адже з’явилися нові форми обмежень, передусім «цензура ринку». Проте суттєвішим фактором стала відсутність осмислення засад творчості, де виявом зв’язку з традицією українського мистецтва є глибинне розуміння особливостей формотворення, колористики, концептуального наповнення, а не цитування відомих візуальних образів і створення еклектичних компіляцій. До нового осмислення традицій українського мистецтва і вияву його етнопсихологічних засад на зламі ХХ ст., за допомогою відомого у декоративно-ужитковому мистецтві матеріалу – шкіри [1, 37], але практично не актуалізованого в образотворчості, звернувся львівський митець Володимир Сидоренко. Зауважимо, що однією з ключових концепцій Володимира Сидоренка стало розкриття сюжетів та образів пов’язаних з рідним краєм. Зокрема, перша версія декоративного пласта «Старі гнізда» (1999 р.) було присвячена «малій Батьківщині» митця – селу Глушин. Варто вказати, що Львівщина, регіон з віковою історією, відома  видатними пам’ятками архітектури та ландшафтного середовища, що інспірувало митця до інтерпретації знакових образів за допомогою яких можна утворити складну і водночас візуально виразну композицію, яку реципієнт також міг екстраполювати на свій особистий досвід. Так, композиційний простір «Старих гнізд» репрезентує максимально узагальнені та лаконічні образи рідного дому (прототипом став будинок у якому митець провів дитинство), а дерев завершених гніздами, які також символізують тісний духовний зв’язок митця з українською землею. Суттєво, що кожен з використаних образів має глибинне семантичне наповнення, так образи птахів є алюзією на людей, які, хоч і покидають свої домівки, повертаються до «старого гнізда» де зростали. Зауважимо, що на прикладі цього твору ми можемо простежити розвиток пластичних експериментів, започаткованих у «Мелодіях старого Львова» (створена, як доповнення інтер’єру Львівської філармонії, 1997 р.), де стилізована пластична форма стає символічним маркуванням сакрального та світського в архітектурному середовищі міста, як затишного й камерного простору буття неприступно оборонної твердині. Підкреслимо, що пластична, пульсуюча лінія, яка оптично поєднує простір триптиху є виразною алюзією на Львів сецесійний, образ якого тісно пов’язаний з ключовою візуальною концепцією сучасного Львова. Своєрідною домінантною простору твору є образ Юрія Змієборця – символу міста та водночас сакрального апотропею. Завдяки гармонійному співвідношенню цих елементів образ святого Юрія практично розчиняється у просторі геометризованих площин, стає їхньою органічною частиною. Варто зауважити, що завдяки використаним матеріалам, саме шкірі створюється унікальний візуальний образ, гармонійний завдяки органічному матеріалу та колористичній злагодженості[2, 53]. Наголосимо, що застосування у якості матеріалу для реалізації шкіри є винятково важливим для увиразнення концепції митця, де народне, природне та органічне перебуває у цілісному взаємозв’язку, а кожен образ є візуалізацією української етнопсихології. У свою чергу пласт «За Львівськими мотивами» (1998 р.) завдяки гармонії кольорових співвідношення, увиразнює роль пластичного експерименту, та виводить діапазон застосування декоративного матеріалу на новий, образотворчий рівень.

Таким чином на прикладі творчості Володимира Сидоренка можна простежити, як українське мистецтво у посттоталітарний період зазнало візуальних трансформацій та звернулось до нового осмислення традиційних засад українського мистецтва та отримало відображення результатів свого пошуку у таких програмних творах, як «Старі гнізда» та «Мелодія старого Львова».

Анотація. Творчість Володимира Сидоренка у царині художніх виробів зі шкіри наприкінці ХХ століття стала своєрідним уособленням пошуків відображення етнічної самоідентифікації та візуалізації відчуття взаємозв’язку з традиціями українського мистецтва. У процесі формування засад новаційного трактування художньо-образного потенціалу декоративного мистецтва Володимир Сидоренко основні акценти змістив на розкриття через пластичні експерименти та стилізацію образів пов’язаних з осмисленням світу та буття людини у ньому.

Ключові слова. Художні вироби зі шкіри, пластичні експерименти, стилізація, етнопсихологізм, новаційне трактування.

Аннотация. Творчество Владимира Сидоренко в области художественных изделий из кожи конце ХХ века стало своеобразным олицетворением поисков отражение этнической самоидентификации и визуализации ощущения взаимосвязи с традициями украинского искусства. В процессе формирования основ новаторской трактовки художественно-образного потенциала декоративного искусства Владимир Сидоренко основные акценты сместил на раскрытие через пластические эксперименты и стилизацию образов связанных с осмыслением мира и бытия человека в нем.

Ключевые слова. Художественные изделия из кожи, пластические эксперименты, стилизация, этнопсихологизм, новационные трактовки.

Галина Хорунжа, мистецтвознавець, викладач кафедри історії та теорії мистецтв ЛНАМ