Володимир Сидоренко

Художні вироби зі шкіри

Шкіра, що “оживає” в руках майстра

Художник по шкірі… Рідкісна і, на перший погляд, мало зрозуміла професія. Пересічному обивателю важко пов’язати це автентичне мистецтво зі сучасним життям “у цифрових технологіях”. Так, колись гуцули шили постоли — шкіряні із закрученими носами черевики, монахи огортали Новий завіт у шкіряні палітурки, козаки підперезувались оздобленими поясами, князівни носили вишиті шкіряні тайстри… Нині ж люди перейшли, здебільшого, на пластик, целофан і дермантин. Проте є у Львові людина, яка свято береже традиції предків. Володимир Сидоренко — представник тієї самої рідкісної професії — художник по шкірі. Своє вміння митець передає широкому колу учнів, адже викладає у Львівській академії мистецтв на кафедрі дизайну костюма на відділенні художньої обробки шкіри.

Родом Володимир Сидоренко із Бродівщини. Його батько також був митцем — розмальовував церкви. І син пішов стопами батька — теж став художником, проте матеріал вибрав інший. Володимир займається своїм ремеслом два десятки літ — період порівняно невеликий, проте дуже плідний. За цей час він створив понад 500 серйозних виробів — картин, панно, гобеленів, рельєфів, триптихів, грамот, обкладинок для книг, а ще безліч дрібних витрибеньок, як от: скриньки, черевички, тайстри, пояси, медалі, печатки, браслети…

Сам Володимир Сидоренко — завжди усміхнений, зі сивиною в чубі і зі сонячним промінчиком в очах, дуже милий чоловік із незвично тихим голосом і спокійним тембром. Ми зустрілися з ним у його творчій майстерні неподалік Стрийського ринку. Тут народжуються і втілюються в життя ідеї майстра, тут він працює і мріє, інколи ночує, зберігає шкіру для виробів і свої задуми. Студентам сюди зась — для практичних занять і вирішення всіх питань з викладачем є робочий ка­бінет в академії мистецтв. Інакше на усамітнення не розраховуй, пояснює художник. У майстерні, як і годиться, панує творчий безлад — прес для гарячого тиснення, безліч ножиць, лінійок та олівців, профільні книги, неймовірна кількість шкіри, металеві форми для тиснення зображень, гобелени, стільці, гуцульські постоли, каталоги і фотографії готових виробів тощо.

Форми роблять на магнію або цинку, розповідає митець; інколи він сам, інколи на його замовлення. Ескіз для майбутнього виробу розробляє неодмінно сам художник, причому не просто вигадуючи сюжет, а вкладаючи в нього якийсь філософський підтекст. Туга за домівкою та любов до батьківської хати чудово передає пласт “Старі гнізда”. “Соняшники” переносять нас на безкраї поля східної частини нашої Батьківщини. В “Ланах” втілено образ прекрасної квітучої України, розвитку якої заважають поодинокі “будяки”, які нікуди не дінуться, доки їх не виполе дбайливий “господар”. Композиція “Млини” пояснює: аби був лад, має бути старший керівник, а всі решта повинні йому підпорядковуватися.

Зображення із заготовок митець переносить на шкіру під гарячим пресом. Матеріал для своїх витворів купує на львівській шкіряній фабриці. Здебільшого, це шкіра великої рогатої худоби рослинного дублення, може бути також козяча і кроляча, вся нефарбована. Фарбує (виключно природними барвниками) свої вироби художник в процесі творення або коли виріб готовий, це залежить від композиційного задуму. Прикрашає плетінням, різьбленням, тисненням, випалюванням, оздобленням із бісеру і металу. Загалом увесь процес створення виробу доволі довгий, адже зовсім не механізований.

Загалом усі вироби Володимира Сидоренка можна поділити на дві категорії: твори декоративного й ужиткового мистецтва. Особливо сьогодні популярні останні. Так шкіряні обкладинки для меню майстер зробив не одному десятку ресторанів. Серед клієнтів художника — “Сім поросят”, “Кактус”, “Валентіно”, “Альпака”, “Філіжанка”, “Шекспір”. Для останнього закладу майстер навіть вибивав портрет безсмертного драматурга на палітурці меню. Для “Швейцарського готелю” митець зробив брелки на ключі та королівський диван у світлих тонах. Для Форуму видавців художник систематично розробляє медалі і грамоти. Свого часу Львівщина дарувала Леоніду Кучмі шкіряну шкатулку, яку створив Сидоренко, пізніше Вікторові Ющенку — книгу “Мойсей” у обкладинці нашого майстра, грамоти на честь гостювання у Львові у виконанні Сидоренка вручали Пауло Коельо і Юстейну Гордеру, пласт на тему львівської архітектури подарували почесному парижанину й історику моди Олександрові Васильєву, грамоту в спеціальному тубусі вручили всесвітньо відомому академіку з Китаю Хе Шуй Фа.

Єдине, про що не бажає розповідати художник по шкірі, — ціну його шедеврів. Каже, буває по-різному. Трапляються і скупі багаті клієнти, і такі, які щедро винагороджують працю митця. А зустрічаються і ті, хто зовсім не може купити твори художника, але для яких це дуже потрібно. Таким, буває, і дарує…

Ірина Юзик, журналіст газети «Ратуша»